куря

КУРЯ́, я́ти, с., діал. Курча.

Курка Куряті тихенько кудкудачить (Бор., Тв., 1957, 154);

Баба садила їх за стіл.. і балакала з ними, і кудкудакала, як квочка між курятами (Стеф., І, 1949, 114);

*У порівн. Мов курята, сполохані шулікою, люди подались до церкви (Фр., II, 1960, 364).

Значення в інших словниках

1. куря — куря́ іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. куря — див. вихор; вітер; заметіль; пил  Словник синонімів Вусика
3. куря — -яти, с., діал. Курча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. куря — КУРЯ́, я́ти, с., діал. Курча. Курка Куряті тихенько кудкудачить (Л. Боровиковський); Малий хлопчик засинає на призьбі поміж курятами, які дзьобають йому сорочку на грудях (В. Стефаник); * У порівн. Баба садила їх за стіл ..  Словник української мови у 20 томах
5. куря — КУРЧА́ (пташа курки), ЦІ́ПКА розм., КУРЯ́ діал., ТЮ́ТЯ дит. За курми полізли крізь тин курчата (І. Нечуй-Левицький); Ось Маринка й Юрочка кришать ціпкам хліб (Н. Забіла); Ой на току, на току Курята чубаті (пісня).  Словник синонімів української мови
6. куря — Куря́, -ря́ти с. 1) = курча. 2) мн. курята = курчата (см. курча 2).  Словник української мови Грінченка