курій
КУРІ́Й¹, я́, ч., розм.
Те саме, що куре́ць.
Прийшли з сусіднього села славні стрільці й курії, брати Гаркавенки (С. Васильченко);
– Тут від свого курія ніяк не видихаємо, так ще й від вас нюхай (Григорій Тютюнник);
Курії не довго пахкали димом, бо Олесь дав знак, що востаннє вивітрює приміщення, і кіптюжники, погасивши недопалки, .. поховали цінні рештки до кишені (Е. Андієвська);
Блакитом неба прагну оповитись, Неначе димом тютюну – курій (Д. Павличко).
КУРІ́Й², я́, ч.
Курка-гермафродит.
– Нема-нема – та з якогось яйця проклюнеться ні се ні те. Аж під осінь його розпізнаєш: курій .. Це не курка. І не півень (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)