курінець

КУРІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш.-пестл. до курі́нь 1.

Рибалки розташувалися і курінець собі нап'яли. Вночі невід кидають (О. Копиленко);

Повний місяць зійшов, покотивсь по сухій кукурудзі, В курінець зазирнув і у діда спитав: – Стережеш? (П. Воронько);

Мене .. розбудив якийсь галас. Виліз з курінця, протер заспані очі й побачив, що на леваду валом валить скотина (Ю. Мушкетик);

* У порівн. Попереду ще треба знати, Які там в біса хати – Неначе курінець, Такі, що ледве можна влізти, Лягти або присісти (Л. Глібов).

Значення в інших словниках

1. курінець — куріне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. курінець — див. прибудова; халабуда  Словник синонімів Вусика
3. курінець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до курінь 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. курінець — КУРІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до курі́нь 1. Рибалки розташувалися і курінець собі нап’яли. Вночі невід кидають (Коп., Подарунок, 1956, 101); *У порівн. Попереду ще треба знати. Які там в біса хати — Неначе курінець, Такі, що ледве можна влізти. Лягти або присісти (Гл., Вибр., 1951, 79).  Словник української мови в 11 томах