курінний
КУРІННИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до курі́нь 1.
Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (О. Гончар).
2. Стос. до куреня (у 3, 5 знач.).
Свердельця вкинути в Гальмасарову кручу і вранці присипати землею, а пана курінного писаря підняти і покласти на гілляки отого крислатого дуба (Т. Осьмачка);
– Панове товариство! – озвався до них, мов кошовий до курінних, натхненний Стасик (Б. Антоненко-Давидович);
Зібралися .. братчики відвідати колишнього “курінного товариша”, а нині зимівчака [зимівника] (із журн.);
// у знач. ім. курінни́й, но́го, ч., іст. Те саме, що Курінни́й ота́ман.
Прокіп Іванович був тоді нашим курінним. І що то за козак з його був! .. Розумний, чулий, правдива, щира козацька душа, без помсти й користі (О. Стороженко);
Козаки вертаються з Царгорода. Курінний везе з собою бранку Зарему (М. Зеров);
Старшини сміялись, а їх курінний австрійську курив сигарету (В. Сосюра);
До вибору курінного братчики ставились особливо уважно (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)