куріння
КУРІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. кури́ти¹ 1.
У Сольготелі товариство розташувалося в залі для куріння (Ю. Смолич);
– На верхній палубі є місце для куріння (Д. Ткач);
– Він мені, доню, віку вкоротив на тридцять літ отим курінням (Ю. Збанацький);
Він страшенно не терпів цигаркового диму, а фіндіпошівці навмисне допікали йому курінням (О. Чорногуз);
Куріння вважалося серед нас немодним, але під білі сухі вина ми часом курили (Ю. Андрухович).
2. Те саме, що ку́риво 2.
Запашний та білий стовп куріння підіймався вище й вище (О. Ільченко);
Опинившись у костьолі, він мимоволі замилувався .. з розкішних ікон, .. корогов, що танули в хмарах ароматичного куріння (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)