куріння
КУРІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. кури́ти¹ 1.
У Сольготелі товариство розташувалося в залі для куріння (Ю. Смолич);
– На верхній палубі є місце для куріння (Д. Ткач);
– Він мені, доню, віку вкоротив на тридцять літ отим курінням (Ю. Збанацький);
Він страшенно не терпів цигаркового диму, а фіндіпошівці навмисне допікали йому курінням (О. Чорногуз);
Куріння вважалося серед нас немодним, але під білі сухі вина ми часом курили (Ю. Андрухович).
2. Те саме, що ку́риво 2.
Запашний та білий стовп куріння підіймався вище й вище (О. Ільченко);
Опинившись у костьолі, він мимоволі замилувався .. з розкішних ікон, .. корогов, що танули в хмарах ароматичного куріння (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куріння — курі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- куріння — -я, с. 1》 Дія за знач. курити I 1). 2》 Те саме, що куриво 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- куріння — КУРІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. кури́ти¹ 1. — Він мені, доню, віку вкоротив на тридцять літ отим курінням (Збан., Морська чайка, 1959, 27); — Ні, курити не можна. На верхній палубі є місце для куріння (Ткач, Моряки, 1948, 117). 2. Те саме, що ку́риво... Словник української мови в 11 томах
- куріння — Курі́ння, -ня с. Куреніе (табаку). А аже мені це куріння ввірилося! Геть з хати, усю хату запоганив своїм тютюном! Полт. г. Словник української мови Грінченка