куріння
Курі́ння, -ня
с. Куреніе (табаку). А аже мені це куріння ввірилося! Геть з хати, усю хату запоганив своїм тютюном! Полт. г.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куріння — курі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- куріння — -я, с. 1》 Дія за знач. курити I 1). 2》 Те саме, що куриво 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- куріння — КУРІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. кури́ти¹ 1. У Сольготелі товариство розташувалося в залі для куріння (Ю. Смолич); – На верхній палубі є місце для куріння (Д. Ткач); – Він мені, доню, віку вкоротив на тридцять літ отим курінням (Ю. Словник української мови у 20 томах
- куріння — КУРІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. кури́ти¹ 1. — Він мені, доню, віку вкоротив на тридцять літ отим курінням (Збан., Морська чайка, 1959, 27); — Ні, курити не можна. На верхній палубі є місце для куріння (Ткач, Моряки, 1948, 117). 2. Те саме, що ку́риво... Словник української мови в 11 томах