1. Словник української мови Грінченка

курінь

Курінь, -ня́

ч.

1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. Шевч.

2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. О. 1862. VI. 60. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. О. 1861. XI. Свид. 52.

3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. ЗОЮР. І. 216. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. Стор. МПр. 66, 67.

4) Составная часть запорожскаго войска.

5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе). Черниг. г.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курінь — (тимчасова будівля) буда. Словник синонімів Полюги
  2. курінь — курі́нь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. курінь — Халабуда, повітка; (на пасіці) катрага; (для чабанів) колиба, буда; (намет) шатро, з. куща; П. халупа, хижа; (військова одиниця) батальйон. Словник синонімів Караванського
  4. курінь — див. димар; дім; прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
  5. курінь — [кур’ін'] -реин'а, ор. -реинем, м. (на) -реин'і, р. мн. -реин'іў Орфоепічний словник української мови
  6. курінь — -реня, ч. 1》 Легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т. ін.). 2》 Вбоге житло. 3》 іст. Окрема частина Запорізького козацького війська. || Одиниця адміністративно-територіального поділу на Січі в межах паланки (у 2 знач.). 4》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. курінь — КУРІ́НЬ, реня́, ч. 1. Легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т. ін.). Кругом мовчки подивилась [Катерина]; Бачить – ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє (Т. Словник української мови у 20 томах
  8. курінь — Хоч у курені, аби до серця мені. Говорить молода дівчина, яка воліє жити у бідноті, але з коханим. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. курінь — 1. невел. тимчасова будівля, складена з гілок, дерева з листям чи жердин і вкрита соломою; 2. назва будівлі, в якій жили запорозькі козаки;... Універсальний словник-енциклопедія
  10. курінь — КУРІ́НЬ (легка будівля, сторожка — на городах, баштанах тощо), БУ́ДА, КАТРА́ГА розм. (перев. на пасіці). На долині маячіли прості закурені пилом намети. Подекуди стриміли навіть солом'яні курені та катраги, неначе в пасіці (І. Словник синонімів української мови
  11. курінь — Курі́нь, -реня́, -не́ві, у -рені́; курені́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. курінь — КУРІ́НЬ, реня́, ч. 1. Легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т. ін.). Кругом мовчки подивилась; Бачить — ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. курінь — (тюрк.) 1. Невелика будівля для тимчасового перебування. 2. Хата, гуртожиток українських запорозьких козаків. 3. Захисток, намет для охоронця саду або баштана. Архітектура і монументальне мистецтво