курінь
КУРІ́НЬ, реня́, ч.
1. Легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т. ін.).
Кругом мовчки подивилась; Бачить — ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє (Шевч., І, 1951, 41);
— Адже тепер, опівдні, душно,— усі діди на баштанах по куренях сплять (Гр., Без хліба, 1958, 51);
— Ну, знаєш, Лесю, з милим, як казали наші батьки й діди, рай і в курені (Крот., Сини.., 1948, 325).
2. Вбоге житло.
І занесе піском, снігом Курінь — мою хату. Отак мені доведеться Свято зострічати (Шевч., II, 1953, 185);
Так і живемо: я в своїм курені, а син поки що окремо (Мур., Бук. повість, 1959, 6).
3. іст. Окрема частина запорізького козацького війська.
Січове військо поділялось на 88 куренів, на чолі яких стояли курінні отамани (Іст. УРСР, І, 1953, 341);
— Напирайте всіма куренями! Татарівський курінь, нападай збоку! (Довж., І, 1958, 251);
— Від козаків ми походимо. Як погромила Катерина Січ Запорозьку, одному з куренів було визначено оці місця під поселення (Гончар, II, 1959, 60).
4. іст. Житло козаків, що складали таку частину війська.
Ой як крикнув Гамалія: «Брати! будем жити, Будем жити, вино пити. Яничара бити, А курені килимами, Аксамитом крити!» (Шевч., І, 1951, 203);
Минули передмістя» Показалися запорозькі січові курені, вкриті дерниною або повстю (Довж., І, 1958, 228).
5. іст. У період громадянської війни — військова частина контрреволюційного козацтва.
Сформувавши курінь в Катеринославі, отаман Божко написав гусячим пером, як колись писали запорожці, листа до професора Яворницького (Вишня, І, 1956, 274);
Варто було уважніше придивитись до самих «козаків» військ директорії. В «Осадному корпусі» директорії, який увійшов до міста, справжні, так би мовити — «кадрові» петлюрівські частини — січовики, синьожупанники та гайдамацькі курені — були лише вкраплені окремими групками (Смолич, V, 1959, 261).
Значення в інших словниках
- курінь — (тимчасова будівля) буда. Словник синонімів Полюги
- курінь — курі́нь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- курінь — Халабуда, повітка; (на пасіці) катрага; (для чабанів) колиба, буда; (намет) шатро, з. куща; П. халупа, хижа; (військова одиниця) батальйон. Словник синонімів Караванського
- курінь — див. димар; дім; прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
- курінь — [кур’ін'] -реин'а, ор. -реинем, м. (на) -реин'і, р. мн. -реин'іў Орфоепічний словник української мови
- курінь — -реня, ч. 1》 Легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т. ін.). 2》 Вбоге житло. 3》 іст. Окрема частина Запорізького козацького війська. || Одиниця адміністративно-територіального поділу на Січі в межах паланки (у 2 знач.). 4》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- курінь — КУРІ́НЬ, реня́, ч. 1. Легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т. ін.). Кругом мовчки подивилась [Катерина]; Бачить – ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє (Т. Словник української мови у 20 томах
- курінь — Хоч у курені, аби до серця мені. Говорить молода дівчина, яка воліє жити у бідноті, але з коханим. Приповідки або українсько-народня філософія
- курінь — 1. невел. тимчасова будівля, складена з гілок, дерева з листям чи жердин і вкрита соломою; 2. назва будівлі, в якій жили запорозькі козаки;... Універсальний словник-енциклопедія
- курінь — КУРІ́НЬ (легка будівля, сторожка — на городах, баштанах тощо), БУ́ДА, КАТРА́ГА розм. (перев. на пасіці). На долині маячіли прості закурені пилом намети. Подекуди стриміли навіть солом'яні курені та катраги, неначе в пасіці (І. Словник синонімів української мови
- курінь — Курі́нь, -реня́, -не́ві, у -рені́; курені́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- курінь — (тюрк.) 1. Невелика будівля для тимчасового перебування. 2. Хата, гуртожиток українських запорозьких козаків. 3. Захисток, намет для охоронця саду або баштана. Архітектура і монументальне мистецтво
- курінь — Курінь, -ня́ ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. Шевч. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Словник української мови Грінченка