1. Словник української мови в 11 томах

куріння

КУРІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. кури́ти¹ 1.

— Він мені, доню, віку вкоротив на тридцять літ отим курінням (Збан., Морська чайка, 1959, 27);

— Ні, курити не можна. На верхній палубі є місце для куріння (Ткач, Моряки, 1948, 117).

2. Те саме, що ку́риво 2.

Запашний та білий стовп куріння підіймався вище й вище (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 33);

Опинившись у костьолі, він мимоволі замилувався.. з розкішних ікон, .. корогов, що танули в хмарах ароматичного куріння (Тулуб, Людолови, І, 1957, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куріння — курі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. куріння — -я, с. 1》 Дія за знач. курити I 1). 2》 Те саме, що куриво 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. куріння — КУРІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. кури́ти¹ 1. У Сольготелі товариство розташувалося в залі для куріння (Ю. Смолич); – На верхній палубі є місце для куріння (Д. Ткач); – Він мені, доню, віку вкоротив на тридцять літ отим курінням (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. куріння — Курі́ння, -ня с. Куреніе (табаку). А аже мені це куріння ввірилося! Геть з хати, усю хату запоганив своїм тютюном! Полт. г. Словник української мови Грінченка