1. Словник української мови в 11 томах

курінний

КУРІННИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до курі́нь 1.

Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (Гончар, І, 1954, 444).

2. у знач. ім. курінни́й, но́го, ч., іст. Те саме, що Курінни́й ота́ман.

Прокіп Іванович був тоді нашим курінним. І що то за козак з його був!..Розумний, чулий, правдива, щира козацька душа, без помсти й користі (Стор., І, 1957, 177);

До вибору курінного братчики ставились особливо уважно (Добр., Очак. розмир, 1965. 21);

Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов.. І до юрби полонених сам курінний підійшов… (Сос., І, 1957, 185).

Курінни́й ота́ман, іст.: а) виборна особа, що керувала куренем (у 3 знач.).

Тілько три чайки, слава богу, Отамана курінного. Сироти. Степана молодого, Синє морене втопило (Шевч., І, 1951, 285);

[Горобець:] Дозволь слово мовити, курінний отамане (Корн., І, 1955, 223);

б) ватажок куреня (у 5 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курінний — курінни́й 1 прикметник від: курі́нь курінни́й 2 іменник чоловічого роду, істота отаман Орфографічний словник української мови
  2. курінний — (хор) батальйонний; КУРІННИЙ, командир батальйону, комбат. Словник синонімів Караванського
  3. курінний — [кур'ін:ий] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. курінний — -а, -е. 1》 Прикм. до курінь 1). 2》 у знач. ім. курінний, -ного, ч., іст. Те саме, що Курінний отаман. Курінний отаман іст. — а) виборна особа, що керувала куренем (у 3 знач.); б) ватажок куреня (у 5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. курінний — КУРІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до курі́нь 1. Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (О. Гончар). 2. Стос. до куреня (у 3, 5 знач.). Словник української мови у 20 томах
  6. курінний — Курі́нни́й, -на (від курі́нь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. курінний — Курінний, -а, -е 1) Шалашный. 2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. см. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Словник української мови Грінченка