курінець
КУРІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до курі́нь 1.
Рибалки розташувалися і курінець собі нап’яли. Вночі невід кидають (Коп., Подарунок, 1956, 101);
*У порівн. Попереду ще треба знати. Які там в біса хати — Неначе курінець, Такі, що ледве можна влізти. Лягти або присісти (Гл., Вибр., 1951, 79).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- курінець — куріне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- курінець — див. прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
- курінець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до курінь 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- курінець — КУРІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до курі́нь 1. Рибалки розташувалися і курінець собі нап'яли. Вночі невід кидають (О. Копиленко); Повний місяць зійшов, покотивсь по сухій кукурудзі, В курінець зазирнув і у діда спитав: – Стережеш? (П. Воронько); Мене .. Словник української мови у 20 томах