курінець
КУРІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Зменш.-пестл. до курі́нь 1.
Рибалки розташувалися і курінець собі нап'яли. Вночі невід кидають (О. Копиленко);
Повний місяць зійшов, покотивсь по сухій кукурудзі, В курінець зазирнув і у діда спитав: – Стережеш? (П. Воронько);
Мене .. розбудив якийсь галас. Виліз з курінця, протер заспані очі й побачив, що на леваду валом валить скотина (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Попереду ще треба знати, Які там в біса хати – Неначе курінець, Такі, що ледве можна влізти, Лягти або присісти (Л. Глібов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- курінець — куріне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- курінець — див. прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
- курінець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до курінь 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- курінець — КУРІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до курі́нь 1. Рибалки розташувалися і курінець собі нап’яли. Вночі невід кидають (Коп., Подарунок, 1956, 101); *У порівн. Попереду ще треба знати. Які там в біса хати — Неначе курінець, Такі, що ледве можна влізти. Лягти або присісти (Гл., Вибр., 1951, 79). Словник української мови в 11 томах