1. Словник української мови у 20 томах

курінний

КУРІННИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до курі́нь 1.

Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (О. Гончар).

2. Стос. до куреня (у 3, 5 знач.).

Свердельця вкинути в Гальмасарову кручу і вранці присипати землею, а пана курінного писаря підняти і покласти на гілляки отого крислатого дуба (Т. Осьмачка);

– Панове товариство! – озвався до них, мов кошовий до курінних, натхненний Стасик (Б. Антоненко-Давидович);

Зібралися .. братчики відвідати колишнього “курінного товариша”, а нині зимівчака [зимівника] (із журн.);

// у знач. ім. курінни́й, но́го, ч., іст. Те саме, що Курінни́й ота́ман.

Прокіп Іванович був тоді нашим курінним. І що то за козак з його був! .. Розумний, чулий, правдива, щира козацька душа, без помсти й користі (О. Стороженко);

Козаки вертаються з Царгорода. Курінний везе з собою бранку Зарему (М. Зеров);

Старшини сміялись, а їх курінний австрійську курив сигарету (В. Сосюра);

До вибору курінного братчики ставились особливо уважно (С. Добровольський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курінний — курінни́й 1 прикметник від: курі́нь курінни́й 2 іменник чоловічого роду, істота отаман Орфографічний словник української мови
  2. курінний — (хор) батальйонний; КУРІННИЙ, командир батальйону, комбат. Словник синонімів Караванського
  3. курінний — [кур'ін:ий] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. курінний — -а, -е. 1》 Прикм. до курінь 1). 2》 у знач. ім. курінний, -ного, ч., іст. Те саме, що Курінний отаман. Курінний отаман іст. — а) виборна особа, що керувала куренем (у 3 знач.); б) ватажок куреня (у 5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. курінний — Курі́нни́й, -на (від курі́нь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. курінний — КУРІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до курі́нь 1. Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (Гончар, І, 1954, 444). 2. у знач. ім. курінни́й, но́го, ч., іст. Словник української мови в 11 томах
  7. курінний — Курінний, -а, -е 1) Шалашный. 2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. см. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Словник української мови Грінченка