курінний

Значення в інших словниках

1. курінний — курінни́й 1 прикметник від: курі́нь курінни́й 2 іменник чоловічого роду, істота отаман Орфографічний словник української мови
2. курінний — (хор) батальйонний; КУРІННИЙ, командир батальйону, комбат. Словник синонімів Караванського
3. курінний — -а, -е. 1》 Прикм. до курінь 1). 2》 у знач. ім. курінний, -ного, ч., іст. Те саме, що Курінний отаман. Курінний отаман іст. — а) виборна особа, що керувала куренем (у 3 знач.); б) ватажок куреня (у 5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. курінний — КУРІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до курі́нь 1. Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (О. Гончар). 2. Стос. до куреня (у 3, 5 знач.). Словник української мови у 20 томах
5. курінний — Курі́нни́й, -на (від курі́нь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. курінний — КУРІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до курі́нь 1. Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (Гончар, І, 1954, 444). 2. у знач. ім. курінни́й, но́го, ч., іст. Словник української мови в 11 томах
7. курінний — Курінний, -а, -е 1) Шалашный. 2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. см. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Словник української мови Грінченка