курінчик

КУРІ́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до курі́нь 1, 2, 4.

– Ось і курінчик, в якому ви починали жить (В. Дрозд);

От дивлюсь: виліз турок із благенького курінчика, подивився просто на моїх кобилок, за якими я стояв (Ю. Логвин).