куріння
КУРІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. кури́ти¹ 1.
— Він мені, доню, віку вкоротив на тридцять літ отим курінням (Збан., Морська чайка, 1959, 27);
— Ні, курити не можна. На верхній палубі є місце для куріння (Ткач, Моряки, 1948, 117).
2. Те саме, що ку́риво 2.
Запашний та білий стовп куріння підіймався вище й вище (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 33);
Опинившись у костьолі, він мимоволі замилувався.. з розкішних ікон, .. корогов, що танули в хмарах ароматичного куріння (Тулуб, Людолови, І, 1957, 149).
Словник української мови (СУМ-11)