курій
КУРІ́Й¹, я́, ч., розм. Те саме, що куре́ць.
Прийшли з сусіднього села славні стрільці й курії, брати Гаркавенки (Вас., І, 1959, 149);
— Тут від свого курія ніяк не видихаємо, так ще й від вас нюхай (Тют., Вир, 1964. 212).
КУРІ́Й², я́, ч. Курка-гермафродит.
Словник української мови (СУМ-11)