куріпчин
КУРІ́ПЧИН, а, е.
Прикм. до курі́пка.
Запитав звірів їжак: – Може, зробимо отак: для куріпчиних дітей Змелем лантух гречки цей? (М. Стельмах);
Собака якийсь час непорушно дивився вслід куріпці, .. а потім повільно І винувато повернув до Миколки свою голову з двома пір'їнами від куріпчиного хвоста в зубах (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)