кусачки
КУСА́ЧКИ, чок, мн., спец.
1. Те саме, що гострогу́бці.
На столику біля саморобного дерев'яного верстата різні інструменти: пилка, молотки, кусачки (О. Донченко);
Біля івчанського берега Карпо кусачками розгриз ланцюг, відштовхнувся веслом, і дубок тривожно заклекотів на густій смолистій хвилі (М. Стельмах);
Алессандро хутко запрацював кусачками. Одна дротина, друга, третя (О. Бердник);
Закрути кінці дротини і зтягни кусачками до межі (С. Жадан);
* У порівн. Метелик сидів зовсім нерухомо, однак, коли пальчики Люди, занесені над ним, – як ті кусачки, зімкнулися – він несподівано вихнувся вбік (І. Рябокляч).
2. перен., розм. Те саме, що зу́би.
Посміхнешся ти – посміхнуться тобі. Або ж... Пророхкають: – Чйо шкіриш кусачки? (Є. Дудар).
Словник української мови (СУМ-20)