куфер
КУ́ФЕР, а, ч., зах.
1. Те саме, що валі́за.
Татко згодився їхати зо мною, і я сам напакую йому куфер (І. Франко);
Орядин виходить з дому, то все забирає з собою ключ від своєї кімнати, .. а його куфер подорожній запертий завсігди [завжди] обережно (О. Кобилянська);
Коли я увійшов до свого покою, то завмер: моя одежа вкупі з книжками була спакована в куфер (Г. Пагутяк).
2. Те саме, що скри́ня.
Молода пані .. відчинила свій куфер і шукала чогось (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)