куфер
КУ́ФЕР, а, ч., зах.
1. Те саме, що валі́за.
Татко згодився їхати зо мною, і я сам напакую йому куфер (І. Франко);
Орядин виходить з дому, то все забирає з собою ключ від своєї кімнати, .. а його куфер подорожній запертий завсігди [завжди] обережно (О. Кобилянська);
Коли я увійшов до свого покою, то завмер: моя одежа вкупі з книжками була спакована в куфер (Г. Пагутяк).
2. Те саме, що скри́ня.
Молода пані .. відчинила свій куфер і шукала чогось (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куфер — Ку́фер: — валіза, чемодан [52] — скриня [17;46-1;46-2] — скриня, валіза [24;25] — чемодан [13] — чемодан, валіза, скриня [1] — чемодан, скриня для білизни або одягу [21] — чемодан, скриня, де переховують білизну, одяг [III,IV] — чемодан... Словник з творів Івана Франка
- куфер — Ку́фер. Валіза. Подорожні прибори, склад найгарнійших куфрів ручних і валізок, ташки з урядженєм або без уряджень, пуделка на мужескі і дамскі капелюхи, етюі на парасолі, коші на їду, торбинки (Б., 1901, рекл. Українська літературна мова на Буковині
- куфер — ку́фер скриня (для речей)(ср, ст): Фантазії не було меж, коли, крім фотографій, можна було ще заглянути до старого куфра, де лежали завинуті у простирадла бабцині віденські бальні сукні (Крушельницька)||куферок Лексикон львівський: поважно і на жарт