куферок
КУФЕ́РОК, рка, ч.
розм. Зменш. до ку́фер.
Постать похилилась, Куферок підняла, на пальці помахала І знов на панича, сміючись, поглядала (І. Франко);
На козлі коло візника лежав куферок подорожній (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)