кухва
КУ́ХВА, КУ́ФА, и, ж., заст.
1. Бочка (див. бо́чка¹).
От в кухві тій, що з борошном стояла, Уся громада [мишей і пацюків] посідала – Розслухать, що і як (Л. Глібов);
В кутку за кухвою драбина стоїть, і по ній на горище полізла стара (А. Головко);
Рипіла гарба, на якій стояла куфа горілки (П. Панч);
Весна прийшла, а в куфі ні зернини, ні пилини (С. Чорнобривець);
Рвали руками, різали ножами, відтинали шаблями, з кухов було вибито днища, і слуги з черпаками відмірювали питво в дерев'яні чаші (Валерій Шевчук);
* У порівн. Я поглядав на цього грубезного, як куфа, пикатого чоловіка (Олесь Досвітній).
2. Глек (у 1 знач.).
Тільки через три дні, набравши там повні кухви солодкої води, козаки рушили на північ (А. Кащенко);
Ось збігла на берег дівчина, прихапцем зачерпнула мідяними кухвами жовтої води і знов подалась на прикрий берег (М. Коцюбинський);
Кинувши чималий кавалок на верхняк, гончар закрутив, і стала під його руками виникати з глини – кухва не кухва, прездорова кубушка з вузьким горлечком (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)