кухлик

КУ́ХЛИК, а, ч.

Зменш. до ку́холь 1.

Писар, кахикаючи над останньою молошною кашею, що доїдав, та поглядаючи на кухлик тернівки, знай усами підморгує (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, – так мені горло здавило (О. Стороженко);

Він поїхав по вина, брав щонайдорожчі, щонайстаріші і горілки усякої .. у пляшках і ведмедях, у кухликах і графинах (Панас Мирний);

Сам господар.., звільнившись з варти біля казарми, змерзлий сидів біля грубки, сьорбав із кухлика чай (А. Головко);

Оксана спорожнила тарілку, швидко схрумала один за одним три солоних огірки, відсьорбнула с кухлика ще тепле пійло, що мало запах розчинної кави (А. Кокотюха);

Трохи з кухлика хлопцеві до рота влила, що лишилося – на рушник (Люко Дашвар).

Значення в інших словниках

1. кухлик — ку́хлик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кухлик — див. кухлик церковний  Словник церковно-обрядової термінології
3. кухлик — див. келих  Словник синонімів Вусика
4. кухлик — -а, ч. Зменш. до кухоль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кухлик — КУ́ХЛИК, а, ч. Зменш. до ку́холь. — Сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув,— так мені горло здавило (Стор., І, 1957, 216); Сам господар..  Словник української мови в 11 томах
6. кухлик — Кухлик, -ка и кухличок, -чка м. ум. отъ кухоль.  Словник української мови Грінченка