кухлик

КУ́ХЛИК, а, ч.

Зменш. до ку́холь 1.

Писар, кахикаючи над останньою молошною кашею, що доїдав, та поглядаючи на кухлик тернівки, знай усами підморгує (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, – так мені горло здавило (О. Стороженко);

Він поїхав по вина, брав щонайдорожчі, щонайстаріші і горілки усякої .. у пляшках і ведмедях, у кухликах і графинах (Панас Мирний);

Сам господар.., звільнившись з варти біля казарми, змерзлий сидів біля грубки, сьорбав із кухлика чай (А. Головко);

Оксана спорожнила тарілку, швидко схрумала один за одним три солоних огірки, відсьорбнула с кухлика ще тепле пійло, що мало запах розчинної кави (А. Кокотюха);

Трохи з кухлика хлопцеві до рота влила, що лишилося – на рушник (Люко Дашвар).