1. Словник української мови в 11 томах

кухлик

КУ́ХЛИК, а, ч. Зменш. до ку́холь.

— Сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув,— так мені горло здавило (Стор., І, 1957, 216);

Сам господар.., звільнившись з варти біля казарми, змерзлий сидів біля грубки, сьорбав із кухлика чай (Головко, II, 1957, 526);

Писар, кахикаючи над останньою молошною кашею, що доїдав, та поглядаючи на кухлик тернівки, знай усами підморгує (Кв.-Осн., II, 1956, 265);

Він поїхав по вина, брав щонайдорожчі, щонайстаріші і горілки усякої.. у пляшках і ведмедях, у кухликах і графинах (Мирний, III, 1954, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кухлик — ку́хлик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кухлик — див. кухлик церковний Словник церковно-обрядової термінології
  3. кухлик — див. келих Словник синонімів Вусика
  4. кухлик — -а, ч. Зменш. до кухоль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кухлик — КУ́ХЛИК, а, ч. Зменш. до ку́холь 1. Писар, кахикаючи над останньою молошною кашею, що доїдав, та поглядаючи на кухлик тернівки, знай усами підморгує (Г. Квітка-Основ'яненко); – Сів на лавці та й попросив напиться. Словник української мови у 20 томах
  6. кухлик — Кухлик, -ка и кухличок, -чка м. ум. отъ кухоль. Словник української мови Грінченка