кухлик

КУ́ХЛИК, а, ч. Зменш. до ку́холь.

— Сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув,— так мені горло здавило (Стор., І, 1957, 216);

Сам господар.., звільнившись з варти біля казарми, змерзлий сидів біля грубки, сьорбав із кухлика чай (Головко, II, 1957, 526);

Писар, кахикаючи над останньою молошною кашею, що доїдав, та поглядаючи на кухлик тернівки, знай усами підморгує (Кв.-Осн., II, 1956, 265);

Він поїхав по вина, брав щонайдорожчі, щонайстаріші і горілки усякої.. у пляшках і ведмедях, у кухликах і графинах (Мирний, III, 1954, 285).

Значення в інших словниках

1. кухлик — ку́хлик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кухлик — див. кухлик церковний  Словник церковно-обрядової термінології
3. кухлик — див. келих  Словник синонімів Вусика
4. кухлик — -а, ч. Зменш. до кухоль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кухлик — КУ́ХЛИК, а, ч. Зменш. до ку́холь 1. Писар, кахикаючи над останньою молошною кашею, що доїдав, та поглядаючи на кухлик тернівки, знай усами підморгує (Г. Квітка-Основ'яненко); – Сів на лавці та й попросив напиться.  Словник української мови у 20 томах
6. кухлик — Кухлик, -ка и кухличок, -чка м. ум. отъ кухоль.  Словник української мови Грінченка