куча
КУ́ЧА¹, і, ж., розм.
1. Те саме, що ку́па 1.
Тут ворохи солодких пряників-медовиків, в'язки бубликів, гора .. сухих грушок, .. кучі сластьонів... (Марко Вовчок);
Майже напередодні війни, ув'язнений інженер вентиляції ... натрапив на свіжу кучу породи, з усього видно, насипаної людьми (Б. Антоненко-Давидович).
2. перен. Те саме, що ку́па 2.
Їм хоч цілий день, зібравшись у кучу, теревені травити (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Молодиця 2-га:] Йшла я за водою до невольницької криниці – бачу: біля Кардашевої хати зібралась куча людей (С. Васильченко);
Андрій сів на ослоні, через вікно бачив, як качки перевальцем чалапають від води, збиваються в кучу круг тазика (Є. Пашковський).
КУ́ЧА², і, ж.
Приміщення для птахів і тварин.
Вони .. впіймали чорного півня й принесли матері. Мотря вкинула його в кучу (І. Нечуй-Левицький);
Не менше старанно оглянув [Трацький] стайні, хліви і кучі (І. Франко);
Старий дідусь, босий, простоволосий, вганяв за годованими підсвинками і насилу старався їх намовити, або зневолити, щоб зайшли до кучі (Б. Лепкий);
Паця просуває рило понад дверці кучі й вітається з сусідами (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)