кучанин
КУЧА́НИН, а, ч., рідко.
Сусід (по кутку на селі).
Я підвів голову. Це був мій товариш – кучанин Івась (Б. Грінченко);
– Казав Денисенко, що прийде увечері до Гната... Зберіться, кучани, та побалакаєм (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)