кучанин

Кучанин, -на

м. Житель кутка́ 2. Кучане — ті сусіде, що на одному кутку живуть. Конст. у.

Значення в інших словниках

1. кучанин — куча́нин іменник чоловічого роду, істота сусід по кутку на селі рідко  Орфографічний словник української мови
2. кучанин — -а, ч., рідко. Сусід (по кутку на селі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кучанин — КУЧА́НИН, а, ч., рідко. Сусід (по кутку на селі). Я підвів голову. Це був мій товариш – кучанин Івась (Б. Грінченко); – Казав Денисенко, що прийде увечері до Гната... Зберіться, кучани, та побалакаєм (І. Микитенко).  Словник української мови у 20 томах
4. кучанин — КУЧА́НИН, а, ч., рідко. Сусід (по кутку на селі). Я підвів голову. Це був мій товариш-кучанин Івась (Гр., І, 1963, 292); — Казав Денисенко, що прийде увечері до Гната… Зберіться, кучани, та побалакаєм (Мик., II, 1957, 7).  Словник української мови в 11 томах