кучанин
КУЧА́НИН, а, ч., рідко. Сусід (по кутку на селі).
Я підвів голову. Це був мій товариш-кучанин Івась (Гр., І, 1963, 292);
— Казав Денисенко, що прийде увечері до Гната… Зберіться, кучани, та побалакаєм (Мик., II, 1957, 7).
Словник української мови (СУМ-11)