кучерявлення
КУЧЕРЯ́ВЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. кучеря́вити і кучеря́витися.
У розмовах П. Тичина радив бути ясними й зичив, щоб швидше в них [молодих поетів] миналося надмірне кучерявлення вірша (з наук. літ.);
Неллі .. знає всі таємниці штучної краси обличчя, починаючи червоною фарбою і кінчаючи небезпечним кучерявленням гарячою шпилькою вій (Мирослав Ірчан);
У продажу є препарати для кучерявлення волосся (з мови реклами).
Словник української мови (СУМ-20)