кучеряво
КУЧЕРЯ́ВО.
1. Присл. до кучеря́вий 1, 2.
Сизий димок виривається з чорного димаря і кучеряво розвивається в прозорчатому повітрі... (Панас Мирний);
Волосся кучеряво спадає на плечі (із журн.).
2. перен. Присл. до кучеря́вий 3.
[Лукерія Степанівна:] Як забалакаєш отак кучеряво, то зараз мені голова почина морочитись (М. Кропивницький);
Взагалі дід Матвій говорить дуже “кучеряво” (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)