кучерявитися
КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ, виться; мн. кучеря́вляться; недок.
Витися, завиватися кучерями (про волосся).
Звела очі, аж проти мене, на липовій лавці, старий, старий дід .. Борода біла нижче пояса кучерявиться (Марко Вовчок);
На голові у нього кучерявиться коротке русяве волосся (С. Васильченко);
На голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться (І. Багряний);
З-під берета її вибивалося пофарбоване рудувате волосся, що кучерявилося після завивки (П. Автомонов);
// перен. Виділятися густим, розкішним листям (про дерева).
У передсвітанковій імлі кучерявилась велика дика груша (О. Десняк);
За широкою амбразурою кучерявилися верхів'я паркової гущавини (Ю. Смолич);
Лісовод говорив стиха, але здавалося, що навколо вже кучерявилися й шуміли молоді діброви (С. Журахович);
// перен. Утворювати хвилясту поверхню, схожу на завитки (про хмари, дим і т. ін.).
Звільнилась від снігу земля, і легкий димок кучерявиться понад нею (Є. Кротевич);
Куріє таганчик. Дим кучерявиться. В рефлексах від скляної поверхні, звивається в змійки (В. Барка);
Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі на північний захід. Тільки позаду кучерявилася хмарка пилюки (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)