кучерявити
КУЧЕРЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. кучеря́влять; недок., кого, що.
1. Завивати кучері.
Дядя Ваня .. тепер вечорами клопотався в голярні, стриг парубкам чуби, кучерявив соромливих дівчат (В. Земляк);
* Образно. Сама весна .. грала й трепетала.., Воронки застилаючи травою, Зелені кучерявлячи поля (М. Рильський);
// Утворювати хвилясту поверхню.
В далині чорніє плавучий маяк Маас та свіжий вітер кучерявить дрібні баранці на морі (М. Трублаїні).
2. Говорити або писати вигадливо, туманно.
Кучерявити думки.
Словник української мови (СУМ-20)