кучерявити
КУЧЕРЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. кучеря́влять; недок., перех. Завивати кучері.
Дядя Ваня.. тепер вечорами клопотався в голярні, стриг парубкам чуби, кучерявив соромливих дівчат (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 254);
*Образно. Сама весна .. грала й трепетала.., Воронки застилаючи травою. Зелені кучерявлячи поля (Рильський, II, 1956, 174).
Словник української мови (СУМ-11)