кучерявитися

КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ, виться; мн. кучеря́вляться; недок.

Витися, завиватися кучерями (про волосся).

Звела очі, аж проти мене, на липовій лавці, старий, старий дід .. Борода біла нижче пояса кучерявиться (Марко Вовчок);

На голові у нього кучерявиться коротке русяве волосся (С. Васильченко);

На голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться (І. Багряний);

З-під берета її вибивалося пофарбоване рудувате волосся, що кучерявилося після завивки (П. Автомонов);

// перен. Виділятися густим, розкішним листям (про дерева).

У передсвітанковій імлі кучерявилась велика дика груша (О. Десняк);

За широкою амбразурою кучерявилися верхів'я паркової гущавини (Ю. Смолич);

Лісовод говорив стиха, але здавалося, що навколо вже кучерявилися й шуміли молоді діброви (С. Журахович);

// перен. Утворювати хвилясту поверхню, схожу на завитки (про хмари, дим і т. ін.).

Звільнилась від снігу земля, і легкий димок кучерявиться понад нею (Є. Кротевич);

Куріє таганчик. Дим кучерявиться. В рефлексах від скляної поверхні, звивається в змійки (В. Барка);

Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі на північний захід. Тільки позаду кучерявилася хмарка пилюки (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me