кучерявитися
КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм. (утворюючи хвилясту масу, схожу на завитки). Ранковий легкий туман клубочився над Дніпром (В. Собко); Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу (Панас Мирний); Біла пара клубоче над кіньми (О. Довженко); Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (О. Ільченко); Кублився в заметах вогкий дим (П. Панч); Чад і дим з нори кужелиться (Словник Б. Грінченка); Над будинками кучерявилися димки (Н. Рибак).
КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ (про волосся — завиватися кучерями), ВИ́ТИСЯ, ЗАКРУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: закучеря́витися, зави́тися, закрути́тися. Золотисте волосся, заплетене в товсту косу, кучерявилось над чолом і на скронях (П. Колесник); Чорне волосся вилося кучерями (І. Нечуй-Левицький); Дівчина прийшла без шапки, і темно-золотаві кучері густо закрутились аж на плечах (О. Копиленко).
Словник синонімів української мови