ківер

КІ́ВЕР, а, ч., іст.

У європейських арміях XVIII–XIX ст. – високий військовий головний убір циліндричної або конусоподібної форми з плоским верхом.

Гусари, легкоозброєні вершники, мали характерний одяг – ківер, ментик, доломан, рейтузи, чоботи (з наук.-попул. літ.);

Нас обстрілювали з двох боків. Земля, каміння, ківери, каски, уламки лафетів літали в повітрі (Л. Старицька-Черняхівська);

Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки, та щоб ківер на голові не хитнувся (П. Кочура);

* У порівн. Клобук стримів на його голові, неначе великий ківер на солдатові за часів Миколи І (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. ківер — кі́вер іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ківер — -а, ч. У європейських арміях 18-19 ст. – військовий головний убір із твердої шкіри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ківер — кі́вер (польс. kiwior) у 18 – 19 ст. військовий головний убір, високий, з плоским верхом, часто з султаном.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. ківер — Кі́вер, -ра; кі́вери, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ківер — КІ́ВЕР, а, ч. У європейських арміях XVIII— XIX ст.— військовий головний убір із твердої шкіри. Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки, та щоб ківер на голові не хитнувся, наче він не на голові в тебе, а в землю вкопаний (Кочура, Зол.  Словник української мови в 11 томах
6. ківер — (польс. < нім. — тюрбан) Наметова споруда з металевим покриттям над вежею, зі шпилем і флюгером. У зовнішньому вигляді часто об'єднувала форми купола і шпиля.  Архітектура і монументальне мистецтво