ківер
КІ́ВЕР, а, ч. У європейських арміях XVIII— XIX ст.— військовий головний убір із твердої шкіри.
Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки, та щоб ківер на голові не хитнувся, наче він не на голові в тебе, а в землю вкопаний (Кочура, Зол. грамота, 1960, 99);
*У порівн. Клобук стримів на його голові, неначе великий ківер на солдатові за часів Миколи І (Н.-Лев., III, 1956, 371).
Словник української мови (СУМ-11)