ківер
КІ́ВЕР, а, ч., іст.
У європейських арміях XVIII–XIX ст. – високий військовий головний убір циліндричної або конусоподібної форми з плоским верхом.
Гусари, легкоозброєні вершники, мали характерний одяг – ківер, ментик, доломан, рейтузи, чоботи (з наук.-попул. літ.);
Нас обстрілювали з двох боків. Земля, каміння, ківери, каски, уламки лафетів літали в повітрі (Л. Старицька-Черняхівська);
Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки, та щоб ківер на голові не хитнувся (П. Кочура);
* У порівн. Клобук стримів на його голові, неначе великий ківер на солдатові за часів Миколи І (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ківер — кі́вер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ківер — -а, ч. У європейських арміях 18-19 ст. – військовий головний убір із твердої шкіри. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ківер — кі́вер (польс. kiwior) у 18 – 19 ст. військовий головний убір, високий, з плоским верхом, часто з султаном. Словник іншомовних слів Мельничука
- ківер — Кі́вер, -ра; кі́вери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ківер — КІ́ВЕР, а, ч. У європейських арміях XVIII— XIX ст.— військовий головний убір із твердої шкіри. Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки, та щоб ківер на голові не хитнувся, наче він не на голові в тебе, а в землю вкопаний (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах
- ківер — (польс. < нім. — тюрбан) Наметова споруда з металевим покриттям над вежею, зі шпилем і флюгером. У зовнішньому вигляді часто об'єднувала форми купола і шпиля. Архітектура і монументальне мистецтво