1. Архітектура і монументальне мистецтво

ківер

(польс. < нім. — тюрбан)

Наметова споруда з металевим покриттям над вежею, зі шпилем і флюгером. У зовнішньому вигляді часто об'єднувала форми купола і шпиля.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ківер — кі́вер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ківер — -а, ч. У європейських арміях 18-19 ст. – військовий головний убір із твердої шкіри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ківер — КІ́ВЕР, а, ч., іст. У європейських арміях XVIII–XIX ст. – високий військовий головний убір циліндричної або конусоподібної форми з плоским верхом. Гусари, легкоозброєні вершники, мали характерний одяг – ківер, ментик, доломан, рейтузи, чоботи (з наук. Словник української мови у 20 томах
  4. ківер — кі́вер (польс. kiwior) у 18 – 19 ст. військовий головний убір, високий, з плоским верхом, часто з султаном. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. ківер — Кі́вер, -ра; кі́вери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ківер — КІ́ВЕР, а, ч. У європейських арміях XVIII— XIX ст.— військовий головний убір із твердої шкіри. Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки, та щоб ківер на голові не хитнувся, наче він не на голові в тебе, а в землю вкопаний (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах