1. Архітектура і монументальне мистецтво

ківорій

(грец. — стручок бобу)

1. Дарохранильниця під вівтарною сінню у храмі, що символізувала місце погребання Христа і Ковчег Завіту.

2. Балдахін на чотирьох колонах над престолом у християнській церкві, влаштований над вівтарем або царським місцем (порівн. берліна).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ківорій — ківо́рій іменник чоловічого роду дароносиця; заглиблення в олтарі для зберігання святих дарів церк. Орфографічний словник української мови
  2. ківорій — -я, ч. У християнських храмах – дарохранильниця, яку встановлюють під сінню. Великий тлумачний словник сучасної мови