ківорій
ківо́рій
-я, ч.
У християнських храмах – дарохранильниця, яку встановлюють під сінню.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ківорій — ківо́рій іменник чоловічого роду дароносиця; заглиблення в олтарі для зберігання святих дарів церк. Орфографічний словник української мови
- ківорій — (грец. — стручок бобу) 1. Дарохранильниця під вівтарною сінню у храмі, що символізувала місце погребання Христа і Ковчег Завіту. 2. Балдахін на чотирьох колонах над престолом у християнській церкві, влаштований над вівтарем або царським місцем (порівн. берліна). Архітектура і монументальне мистецтво