ківорій

ківо́рій

-я, ч.

У християнських храмах – дарохранильниця, яку встановлюють під сінню.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ківорій — ківо́рій іменник чоловічого роду дароносиця; заглиблення в олтарі для зберігання святих дарів церк. Орфографічний словник української мови
  2. ківорій — (грец. — стручок бобу) 1. Дарохранильниця під вівтарною сінню у храмі, що символізувала місце погребання Христа і Ковчег Завіту. 2. Балдахін на чотирьох колонах над престолом у християнській церкві, влаштований над вівтарем або царським місцем (порівн. берліна). Архітектура і монументальне мистецтво