кігтистий

КІГТИ́СТИЙ, КОГТИ́СТИЙ, а, е.

Який має довгі кігті (у 1 знач.); пазуристий.

Хвилинами чує хлопчик чиїсь скрадливі кроки, хтось невідомий і волохатий підкрадається ззаду з темряви й простягає зарослі, кігтисті руки (О. Донченко);

Ведмедиця підвелася на повен зріст і затупцювала, кумедно підіймаючи криві кігтисті лабети та погойдуючись з боку на бік (Ю. Логвин);

Лікар коротко блимнув на страннього – втомлений і байдужий був. Може, тому махнув кігтистою рукою й подався до возів (Валерій Шевчук);

* Образно. І знову голови тихо ховаються, по вулицях когтистий вітер із свистом стьобає застиглу нашорошену тишу (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. кігтистий — кігти́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кігтистий — -а, -е. Який має довгі кігті (у 1 знач.); пазуристий. Кігтистий птах. Кігтиста лапа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кігтистий — КІГТИ́СТИЙ, КІГТЯ́СТИЙ, ПАЗУРИ́СТИЙ. Кігтиста лапа; Сокіл сідав Томашеві на груди, довбав їх гачкуватим дзьобом і шматував пазуристими лапами (З. Тулуб).  Словник синонімів української мови
4. кігтистий — КІГТИ́СТИЙ, а, е. Який має довгі кігті (у 1 знач.); пазуристий. Хвилинами чує хлопчик чиїсь скрадливі кроки, хтось невідомий і волохатий підкрадається ззаду з темряви й простягає зарослі, кігтисті руки (Донч., V, 1957, 122); Кігтистий птах; Кігтиста лапа.  Словник української мови в 11 томах