кігтик

КІ́ГТИК, а, ч.

Зменш. до кі́готь 1.

Миша була ще жива .. Лапки безпорадно сіпалися, шкрябали кігтиками землю (В. Владко);

Люди – чудернацькі створіння, вони постійно вбивають одне одного, тоді як ворони й кігтиком не зачеплять живої істоти (В. Шкляр);

Часом вона [кішечка] забувається і крізь сон випускає кігтики (С. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. кігтик — кі́гтик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кігтик — -а, ч. Зменш. до кіготь 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кігтик — КІ́ГТИК, а, ч. Зменш. до кі́готь 1.  Словник української мови в 11 томах