кілкий
КІЛКИ́Й, а́, е́.
1. Який легко розколюється.
Відомо, що цегла – кілкий матеріал, пошкоджені кути, тріщини, відколи роблять її непридатною для будівництва (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що колю́чий.
Я страшенно втомився, кривава поволока застилала мої очі, я падав на кілкий пісок, підводився і волік його [Бориса] далі... (І. Росоховатський);
Хворі на діабет скаржаться на кілкий біль та оніміння пальців рук і ніг, їхнє збліднення та синюшність (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)