кілкий

КОЛЮ́ЧИЙ (який може колоти, колотися), КІЛКИ́Й (КОЛЬКИ́Й), КУСЮ́ЧИЙ розм. — Пам'ятаєте, по вас стріляють і над вами колючий дріт! (І. Багмут); Позаростають стежечки і доріжечки Зеленими споришами А колькими будяками (П. Чубинський); — Як це ми зустрілися тут? Ожина кусюча, очерети, стежка безлюдна.., і раптом ти (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. кілкий — кілки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кілкий — -а, -е. 1》 Який легко розколюється. Кілкі дрова. 2》 Те саме, що колючий 1). Кілкий будяк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кілкий — КІЛКИ́Й, а́, е́. 1. Який легко розколюється. Відомо, що цегла – кілкий матеріал, пошкоджені кути, тріщини, відколи роблять її непридатною для будівництва (з наук.-попул. літ.). 2. Те саме, що колю́чий.  Словник української мови у 20 томах
4. кілкий — КІЛКИ́Й, а́, е́. Який легко розколюється. Кілкі дрова. 2. Те саме, що колю́чий 1. Кілкий будяк.  Словник української мови в 11 томах
5. кілкий — Кілки́й, -а́, -е́ Колючій. Зеленими споришами і кілкими будяками. н. п.  Словник української мови Грінченка