кілько

КІ́ЛЬКО.

1. займ., діал. Скільки.

І кілько-то було сварів [сварок], криків, проклять на тих сільських вигонах (І. Франко).

2. присл., діал. Скільки.

– Діти, як прийдуть братя [браття], то не пустуйте, а тихонько [тихенько] сидіть, там .. є медівники і цукор. Беріть собі кілько хочете, лиш будьте чемні (В. Стефаник);

Там говорили наче греблю прорвало, всі враз, – обчисляли, кілько хто людей дасть для .. потреби, який пай грішми, харчами, спорили (К. Гриневичева).

3. числ. неознач.-кільк., розм. Те саме, що кі́лька².

Кілько разів я провалювавсь разом з перегнилою гіллякою, на яку сперсь необережно (М. Грушевський).

Значення в інших словниках

1. кілько — кі́лько числівник кількісний діал.  Орфографічний словник української мови
2. кілько — діал. Скільки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кілько — кілько (кі́ко) скільки (ст): Кілько, кажете, панунцю, ваша каляре́пка? Кілько, кілько? А може, пустите трохи таньше (Авторка) ◊ кі́ко того життє́! (ср, ст) ◊ та кі́ко тої зими́! (м, ср, ст): – Вуйку, а де ви ся миєте? – Та в ріці. – А взимі? – Та кіко тої зими! (віц)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. кілько — кількома́ (небагатьма́) слова́ми. Дуже коротко, стисло. Я кількома словами розповів, як добирався сюди (Л. Смілянський). перекида́тися / переки́нутися слова́ми (сло́вом). Вести коротку розмову; час від часу говорити, повідомляти що-небудь один одному.  Фразеологічний словник української мови
5. кілько — КІ́ЛЬКО, діал. Скільки. І кілько-то було сварів, криків, проклять на тих сільських вигонах (Фр., V, 1951, 198).  Словник української мови в 11 томах
6. кілько — Кілька, кільки и кілько нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Ном. № 110. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. Ном. № 159. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Левиц. І. 18. Я кільком казав — коли не хотять.  Словник української мови Грінченка